У нас два тижні співають про перемогу,
Два тижні вірять і молять навколішках Бога.
За мирне небо тримаємо ненависну зброю.
Два тижні... А хто обіцяв, що все буде добре?
Чим ми ще маємо заплатити,
Щоб просто жити на цій землі?
Наші руки в бинтах, на тарілках крихти,
То чим же ми винні, що прапор та гімн у крові?
Скажіть, що варто говорити дітям
І що робити, коли ракети розтинають повітря,
Якщо наша історія вкотре прохромлена вістрям
І над полем чорне пір'я розносить вітер?
Чому на своїй землі, наче у пеклі?
Чим же ми збіса так провинились?
Та, либонь, у чортів більше совісті й честі,
Гадаю, диявол може у вас повчитись.
Не бачить художник, крім червоного, барв,
А поет ніяк не може дібрати слів,
Проте у пісні гартується наша сталь:
Най блиск її засліпить усіх щурів.
