В наш час не зосталось романтики,
Ніхто не дарує вже квіти.
Розівране серце на клаптики
Куди заховати, подіти?
А ті поцілунки, їх безлічі,
Розбиті серця, наче склянки,
Гарячі обійми при зустрічі,
Солодки слова й обіцянки?
В наш час не потрібна поезія,
Ніхто не читає вже вірші -
Це все тільки фальш, лиш ілюзія,
Без них будуть всі щасливіші.
І хоч ми не станемо бідними,
Без них все ж нічого не варті.
Ніхто не співає під вікнами,
Дощ змив всі слова на асфальті.
В наш час все це стало непотребом,
Те, що від душі до нас лине,
Згоріло, розвіялось попелом
І скоро вже зовсім остине.
А я серед тисячі поглядів
Шукаю лиш твій, тільки марно.
Вже надто втомився від спогадів,
В яких завжди холодно й хмарно.
Кує черстве серце зозулею,
Рахує роки й каже: досить
Стояти у черзі за кулею,
Коли ніхто цього не просить.
Та вже остаточно зневірившись
Я фатум готовий прийняти -
Чи випити чай, чи повіситись,
Чи просто тебе обійняти?..
З тобою були дуже схожими -
Ми щастя безмежне шукали,
А стали лише перехожими,
Які на шляху заблукали.
05.01.22