Десь пішла із дому мама,
Вся робота тоді стала.
Тато ліжко застеляє.
Все за мамою питає.
Нелегке "жіноче" діло,
Уже крутить усе тіло
Та болять нестерпно руки,
Бо не звикли до роботи,
Що жіночою зоветься,
А здавалось, що все легко.
Тут полежати охота
Та чекає вже робота:
Треба їсти зготувати,
Повкладати дітей спати,
Одяг їхній ще попрати
Та у хаті замітати.
Ще ж худоба у хліві.
Слід попорати й її.
Поки справитись з цим зможеш
То за північ спати ляжеш.
Ось тепер я буду знати,
Як дружину шанувати.
Не наказувать - просити
І завжди її любити.
Та допомагать у всьому,
У великому й малому.
Станеться велике диво -
Буде жінка та щаслива.
