Поклала дівчина букет
з білявих польових ромашок
на свій старий велосипед
й помчала в вирій... наче пташка!..
Щось вдалину її тягло...
І з нею Вітер... дружній хлопець!
Їй прохолоду дасть... тепло...
І друг... і брат... і охоронець...
А ще... Промінчик – справжній друг!
Щоки лиш він торкнутись може
ніжніше мрій!.. Миліше сну...
- На поцілунок, мабуть, схоже...
А там... де синє джерело...
є в неї подружка – Хмаринка...
Теж завжди ділиться теплом!
Так само - Сонечко-перлинка...
Ще Дощ... зморився... спить тепер...
сопе в краю, де Літній Вечір
казки читає про химер...
- Дівча такі лякають речі...)
Вона провідала усіх...
Посеред лану зупинилась...
- Веселий лився з неба сміх!
То Місяць був... сріблив їй крила...
Казки навкруг... Що там вгорі?
І що ховають вічні зорі?..
- На тисячній з своїх доріг
дівча колись зустріне долю...
А поки що... довіз букет
з жаданих польових ромашок
такий швидкий велосипед!
- Стрічай свою, матуся, пташку!..
20.01 2022 р.
Картина з інету.
