II
Переді мною таємнича брама,
здивовано стою самотній нині:
не знаю – буде це мені Сезамом,
чи берегом страшної глибочині...
Стою й рахую в думці в’ялі квіти,
в минулих блисках, в запахів полоні, –
а там тимчасом із-за ґрат закритих
бліді до мене тягнуться долоні...
III
Надвечір часом, як троянди повні,
жасмин сріблястий й лілій чаші білі
ллють запахи містичні й невимовні –
комах гул тихий лине із довкілля,
моя мара встає переді мною
й, зламавши квіти, що я так кохаю,
сичить, як вуж, з насмішкою лихою:
«Ще не готовий? Я давно чекаю!»
IV
І всюди, всюди вслід мені ступає,
завжди, завжди її я чую силу:
у тиші, в шумі вихру повторяє
все ті ж слова – про смерть і про могилу…
Її мій дух вже зовсім не боїться,
не труситься, хоч знає її силу,
не плаче, хоч в руках її таїться
чуття журне – про смерть і про могилу…
Jerzy Żuławski, Cień: II-IV
II
Stoję przed jakąś tajemniczą bramą —
i dziw, że prędko tak dobiegłem do niej:
a nie wiem, czy-li mi będzie Sezamą,
czy brzegiem strasznej, ciemnej, głuchej toni...
Stoję i liczę w myśli zwiędłe kwiaty,
minione blaski i zwodnicze wonie, —
a tam tymczasem z za żelaznej kraty
blade się ku mnie wyciągają dłonie...
III
Czasem wieczorem, gdy róże płomienne,
srebrne jaśminy i lilij kielichy
wonie mistyczne leją i wpół-senne —
a brzęk owadów z łąk zalata cichy:
staje przedemną moja mara blada
i łamiąc kwiaty, z któremi się pieszczę,
z szyderczym śmiechem, jak wąż sycząc, gada:
»Czekam i czekam! — czyś nie gotów jeszcze?«
IV
Wszędzie a wszędzie w ślad za mną się skrada,
zawsze a zawsze czuję ją przy sobie;
w ciszy i w szumie wichru do mnie gada
słowa te same — o śmierci i grobie...
I duch mój już się jej nawet nie lęka
i nie drży, chociaż ją czuje przy sobie,
nie płacze, chociaż go muśnie jej ręka
przeczuciem tęsknem — o śmierci i grobie...
ID:
935834
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 03.01.2022 21:16:21
© дата внесення змiн: 03.01.2022 21:22:37
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
