Невже колись й останній вірш мав пролунати
Невже в мовчанні будуть сковані вуста
І тільки пам'ять буде спогади гортати
Але ж ти не змінилася — любов моя!
Так само гріють серце і думки, і сни з тобою
Хвилююся безмежно в час коли тебе' зустрів
Милуюся красою я твоєю, й в світ мрій пірнаю з головою
Бракує тільки довгих та палких віршів
О незбагненна! Ці почуття зали'шаться й надалі
Можливо час, події змінять нас обох
Вже відбули'сь казки', історії — і неймовірні, й небувалі
Я вірю— це кохання дарував нам Бог!