Я сумую...чи то просто іній слів
З листопадом ліг оголеним на душу,
Тьмяним відблиском ранкових ліхтарів,
Зшив зі смутку білий шалик, наче з плюшу.
Що не гріє, а з роками холодить,
Розвиваючись тонкими почуттями,
Між якими десь любов іще горить,
І злітають в небо іскорки роями...
Їх так хочеться затримати в руках,
Та вони звичайним пальцям непідвладні,
Як і вистиглим сльозинам у очах,
Що розгублені висять і безпорадні,
Поміж давнього, забутого чогось,
Між прожилин балюстради на терасі,
Може трепетно чекають ще когось,
Може просто загубилися у часі...
Де стихають коливання почуттів,
Ці потужні, ще учора, мегагерци...
Я сумую...чи то просто іній слів
З листопадом ліг оголеним на серце...
***
дуже душевно!
Дуже гарно
