|
«Я був щасливим. У потоці, десь серед зірок.»
- Древній
- День Сонцем схилився ночі в низькому поклоні.
Трава мружиться від Її голих холодом стоп.
На ній все ще та чорна вуаль разу кожного,
нова зустріч для Неї як продовження останньої.
Вона не хоче думати про згаяний час в проміжках.
Благословенна ніч, архітектор усього творіння.
Крокує повільно, Її крила широкі, міцні і чорні.
Весна йде і кровоточить печалю молодої Осені.
Зірки у скупчення злітаючись гуртуються,
Її руйнування бояться, Вона - сила очищення,
наша душа і вогонь. Вона йде як Пані Печаль,
темний художник, чорна хмара за серцем Лебедя,
темний інноватор Всесвіту, як і Я - Її породження,
те й роблю, що Вона навчила - "розчиняю і згущую".
- Твої возвеличування звучать, як прокляття всьому,
що існує в радіусі галактики, це емоції кровоточать,
але ми залишаємось сильними - це мистецтво темрявою,
що пов'язує завжди світ, сліпий душею веде сліпого.
- Породження апокаліптичних на Землі епох,
як Вони могли вижити, а потім одне одного повбивати
за залишок їжі. Останній вмре в голодній самотності.
Перед тим, як всі вдадуться до огидних актів канібалізму.
Прокинуться язичники і підніміть свою мету.
Вони губляться в цьому вимірі без керівництва.
Випустивши деперсоналізовану природну силу.
Якби бог існував, на Землі таке б не творилося насилля.
Тільки якщо він щось таким чином не вирощував.
- Мені Тебе не переплюнути, і Я тому рада,
що Я ніколи в тих темних часах не була.
- Я в них жив, і тому Мої руки довгі сприяли.
Жертва була оглушена не змігши так і підійти.
Природній відбір завжди стимулюється голодом,
що не відомій Моїй швидкоплинної утопії любові.
Де виховають дітей у розумінні тонкощів роботи
репродуктивних систем своїх
до того, як вони будуть готові.
При перших ознаках пубертації
сексуальні групові ритуали дозволені.
Вони там наче кролики в Австралії,
тільки плідні за власним бажанням.
"Збери, завари і випий Свої трави" -
перемикач плідності у самонавіюванні
і можливості утворення зиготи.
Вихований чисто-вірним друїдизмом,
культом домашнього вогнища,
і духовністю планованого зачаття
в постійній контрацепції.
Яку потрібно було організувати
передоргійним масовим причастям,
обійтись без ніяких генномодифікацій.
- Де грань, між культом і сектою,
як не в наших образах мислення.
Але ж коли перед ритуальне причастя,
задля зняття напруги і скутості
потрібними ягодами і відварами,
що звільняє похіть з глибин душі
для групового зловісного екстазу.
Опускається до гекатомбу
з інакодумців, що не вірять
в ідею крові, як причастя богу,
який тому й не приходить.
Він результатом не задоволений.
Він шукає абсолютну межу
для людської розбещеності.
Їм потрібен Бог, що направить,
а Ти так і не брав участі ні разу
в тих для Тебе масових поклоніннях.
В містеріях для Ілатека виходять лиш жерці
в лаври до яких дуже цікаві методи вибору..
- Мої Гіади, Ви все ще Мене оберігаєте.
Плани з менадами провалилися,
що Я запустив, один, і так, другий,
на який Я навіть і не дивився,
бо не бог думав, що Бог.
Я згорів у захопленні, розносив попіл навколо.
Став законом понад усіх законів в асиметрії рогів.
А боявся, як людина - співпереживання спогадами.
Моя воля кориться совісті, що завжди різна
в бога теїстичного, але все ще матеріального.
Маленька, маленька пташечко, лети звідси..
- Може наспіваєш Мені цікавинок колись Ти..
Співом пташиним, тим таким методом тонким,
лиш щоб запросити до кохання когось.
Не обертайся, Смерть в Тебе за спиною,
і стане тільки гірше, якщо Мене роздивишся.
Передай Свій дар невинному,
не щоб поділитися, а звільнитися.
Ти не готовий до Райської вічності.
Нам щоб зустрітися потрібен вже привід
з тих пір, як Ти втік. Це не часова петля,
але в майбутньому все буде по старому.
Тому, що Я хвиля, що має пам'ять, і Я згадую.
Лейли тут немає, Вона проти цього приниження,
що покаже наче Ми всі все ще чекаємо.
Ти говориш зі Мною, а Її все вимальовуєш.
- Леді Вічність читає думки,
поверх стрих в коробці черепній
нові виводячи візерунки.
Злість має бути у вічності втамована.
Вічне життя у смиренні неможливе.
Скільки можливостей й всі вмирають,
боти Ти - реальний, а не ідеальний.
Прочитай це слово, яке Мені сказали.
- Тандем, напевно вперше це слово говорю.
Розсинхрована спільна нестабільність,
кожен був як сильним, щоб вести
та і не гордим, щоб слідом йти.
Стабільність така не триває довго.
Хтось почне брати на себе частіше ті ж ролі.
В що ж метаморфозує Ваша свідомість
від спільного життя, якщо його вистачить.
- Так, "Ваша", не - "Ваші". Ти все розумієш,
стараєшся бути злою для чогось,
у Вас це ніколи не виходило добротою.
Життя вирує елементарні частинки
використовуючи, Тобі не подобається?
Посаджене у вашій матері-Землі зерно
і зрощене у врожай за відсутністю Світла.
Два континенти, кожен постійно зріє
від втручання, і для втручання?
Це буде нове засівання чи вже жнива?
Які й не зібрати Мені людиною,
щоб той скошений луговий зелений розмай
був за газон від вікна і аж за небокрай.
Нагадуванням нових можливостей
посеред вже похилих сірих досягнень.
Розумієш чому Я тут, а не там
де гіганторосль закриває горизонт,
а тут лиш пітьма зорями не засвітлена,
але Я добре бачу в темряві людиною.
Ти допустила одну в Слові помилку,
тема розмови змістилася з цілі
до приводу розриву Мною тиші.
Я це говорю, бо Ви Мене любили за прямоту.
Чому Ти зла, Ліра? Говориш, що в Лейли
майстерня по ремонту всюдихідних трициклів..
Що Вона їх Сама майструє, Сама збирає,
і в цьому Їй такі ж дівчата допомагають..
- Трактує це все тим, що кожен на таке здатен,
а разом це досягнення буде набагато легше.
Місія в Неї велика, з зачатками Древніх
розлетітися по космосу до холодних ядер
Розселення, так, Ви мрієте приземлено -
Вона говорить і сміється, навіжена.
Місія планетарного масштабу,
що має всесвітні плани.
Втім всім лінь навчатись,
всі кохаються і біди не знають.
Валюти немає, оцінення розділеної праці
в побудуванні свої мрії на фундаменті чужої,
лиш рівноцінний обмін унікальностями.
Чимсь, що виліплено мріями і руками,
що бідно природою дано в плодах і дарах.
Лінь, навіщо кудись йти, це ж спускатися,
а на деревах все ще фрукти зостались.
Як Ти це взагалі зробив? Це Її проблема.
Переконати неважко, була б яскрава ідея.
Як Ти матеріалізував Віру плодовитістю?
- О', Смуток, Ти кидаєш слова, як вироки.
Ти тут через ген самонавіювання,
що потрібен у грандіозному Плані Лейли,
коли знання розкриють залежність від істот
в цьому часі, яких перед носом не бачать,
бо ті з народження їх поряд навколо дрімають.
Як знання змінять фактор бажаного розмноження?
Спустившись з увічненого квітами культу всієї природи
до сектантської молитви аморфному ідолу.
Ні, до обох відразу, вуглецевому видозміненому,
тому, що завжди поряд, та дитячі батьку
великому і саможертовному, який починає
і надає Тобі можливість продовження.
Найміть поета, нехай складе молитву
та назвіть це все "Християнством".
Розіпніть декілька сектантів.. стоп, що?
І не Бог так і до цього не приступив,
думав, що спочатку розважиться.
Та Моє прокляття все ще можна зняти
безуспішно приготовленим протистоянням розміру.
- Хранитель перлів сховався між пелюстками,
не з засідці, не в очікуванні нападу, а від холоду.
Йому лячно від передбачення раненької зими.
І над ким Ти знущаєшся, як не над Собою?
- Над всіма і відразу, це - анархія.
Оберігайте і розплоджуйте тих,
що залишилися від мого племені.
Щось настільки красиве, як і потрібне.
("Ніхто з твоїх порожніх богів
ніколи не буде стояти наді Мною.
Ніхто з твоїх слабких братів
ніколи не поділить Мою кров..")
Ти запитати прийшла дозволу,
чи можна замість Мене Тобі явитися?
Чи знаєш, що люди не міняються
і не хочеш руки кров'ю бруднити?
Відправ їх на галери, гребти до скону.
Або вони самі всі згодом самознищаться,
якщо не проклянеш безпліддям одиниць.
Можеш все зробити по тихому
і пустити плітки, нехай забувають богів
та окрім як не на самого себе надію.
Ставши безкомпромісними егоїстами,
що не здаючись йдуть завойовувати світи.
Запліднюючи їх саможертовними Богами.
Я не критикую і нічого кращого не пропоную.
Постане ринок - боротьба з консерватизмом,
бо залежність, Зметаліле Листя опадає рідко.
Але ж для утопічності страшне вільномислення.
Без розуміння жалості - це по страху вбивство,
а розум радує совісне благодійство.
Ви втілите закон передавши Його авторитетами.
В основі якого права на особистий простір.
Те суто локальне поняття, або його відсутність.
Те, що кличуть "добром", яке нам чимось приємне.
І все буде прекрасно, всі грають і ризикують
з самоконтрольованій народжуваності.
Батько не може забезпечити потреби усіх дітей,
Він крутиться там наче в пеклі, поки Древні Сонні
вже починають розчиняти іридієве ядро
Шукайте кохаючись, не відпускайте знайшовши.
Хороші хлопці залучаються до ігрищ останніми.
Бог не породив би Вас, якби життя не цінував.
І той, що не буде цінувати чуже - буде гнити вічно,
бо Він знецінив і Своє до перегною вивітреного.
Хочеш знати більше планів не бога,
які Він придумав тільки що?
Я за будь який рух, дайте тільки роль по духу
Моїм особистим інтересам, щоб Я зайняв
ту його неприхильну частинку значущістю,
а не схиляв Її постійно перед близькими.
Вони будуть вимирати, через заздрість,
до вас - трохи всемогутніх, завороженими,
але деякі будуть все розуміти, і дихати.
Не дихай Мені в потилицю протягом.
Вже не гіпотеза Геї в апогеї
застрягла десь в кінці часів
Що ви зібралися множити?
Не сп'яніле бажання вмерти?
Ненависть і лють, егоїзм,
який тільки й допомагає
себе побачити поруч з мрією
встати з трону і вийти з кімнати
Я знаю з чим погаснуть
ваші натворені колонії
плачем, а після криком банші
чистий калій, гібернація
це все можна замінити
штучним лоном, машинами
Краще Тобі не знати, що буде далі
Стоп, Ми і так те робимо,
що твориться після фіналів
наче розповідаємо
- Піщинка в космосі
запалює зорі,
перераховує спогади
за власним бажанням
і з допомогою Бога
кожному досягненню
передує час відчаю
Масове щастя -
таке швидкоплинне
як вихор кави з молоком,
який розкручує ложка,
поки планета древня
все ще в ночі дивиться
на чорне серце Лебедя
кристалічним щитом
Так, Енол? Досить
слухати "Conquer All"
Вони хрестяться
зліва направо
Тому буде розрізненість,
щастя для одиниць
у проміжках
занадто швидко
Я не постриваю
от і поговорили
занадто ритмічно
«Я відкидаю кожну неточність,
будь-яку ідею
Я не довіряю жодній абстракції
Я не вірю ні в бога, ані в розум
Досить з цими богами
Дайте мені людину
Нехай він
буде таким самим,
як я, таким ж, як я
Тупим, недозрілим,
незавершеним, не темним і не яскравим
Щоб я міг з ним танцювати, з ним грати
З ним битися, перекидаючись силами
Подякувати йому, а він - зґвалтувати
Кинувшись з ним в любов,
крізь нього себе відтворювати
Через нього рости
і проростати таким чином
у людській церкві побравшись»
- Вітольд Ґомбрович "Ślub"
ID:
923888
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.09.2021 17:43:46
© дата внесення змiн: 03.09.2021 01:27:11
автор: Enol
Вкажіть причину вашої скарги
|
