Чекати натхнення — зачекатись. Гіперболічно — може бракнути життєвого віку. Початківцям то легко дається. Хоча форма вірша й шкутильгає. А якщо пише професіонал? Певно, що такий скеровує сакральну енергію натхнення за своїм бажанням і всупереч йому. Не стане крилатою фраза, що поезія — то щось неземне. Людина-поет уподібнюється божеству, підноситься над буденністю, водночас огортаючи її в особливу форму римою, розміром, тропом, іншими віршовими елементами. Кого пегас буквально годує гонорарами, той серед, на мій погляд, мотлоху витонченості творів усе-таки активно латентно шукає, чекає натхненного променя, свіжої ідеї, чотирирядкового шедевра, поетичного простого, як окраєць черствого житнього хліба, апофеозу.
