|
Надзвичайна пригода!- з усіх боків надзвичайна, і за складом учасників, і за розвитком подій, і за фіналом. От слухайте.
Днів п'ять тому знайшов у дворі ксилокопу (бджола-тесля) - в принципі, останніми роками часто їх бачу. Але зазвичай ця харизматична тварина прилітає на мій балкон, на 5 поверх, оцінює деревину та летить собі деінде. А цього разу вона крокувала туди-сюди хідником, дзижчала та гула, як літак перед злетом, але в повітря не здіймалася. Спершу відніс її до старої верби, посадив, мовляв, давай, тесля, свердли собі хатку - але за годину знайшов її посеред двору: крокує, гуде та дзижчить.
Придивився та помітив, що в бджоли права пара крил несиметрична з лівою парою, а ще час від часу вона загоняє собі ці асиметричні крила між грудьми та брюшком і аж під живіт, ніби намагаючись вправити вивих. Не витримав цього видовища, забрав її додому - поміркувати, що і як з нею робити. А перед тим в мене мешкав жук-рогач, який отримав пошкодження, ледве сумісні з життям, тож я вже добре знав, що найскладніше - нагодувати комаху. Отже, доки ксилокопа вивчала запропоновану їй коробку, я побіг по квітниках і приніс їй оберемок квітів, усіх, які нині цвітуть.
Вона, мабуть, добряче зголодніла у своїм спробах злетіти - на кіти мої вона буквально накинулася, як вовк на ягня: заганяла потужний чорний "дзьоб" у квітку, тоді розсувала її половинками "дзьоба" і вибирала пилок хоботком.
Так ми трималися три дні - я носив їй квіти або її до квітів, а вона харчувалася та весь час намагалася виправити свої крила. Ці спроби в мене викликали велике співчуття: мені здавалося, що тварині не просто неможливо літати, а постійно боляче. І от, врешті решт, я наважився - взяв пінцет і паличку та якомога обережніше спробував полагодити цей прекрасний "літальний апарат", якось мимоволі згадуючи, що там писали про отруту цих бджіл у статтях, які я читав у мережі про їхнє харчування та спосіб життя...
Та наступної миті я забув і про отруту, і загалом про все - бджола загула геть інакше, потужно, рівно, крила запрацювали синхронно та дружньо, вони вже не перекидали її догори дригом, а піднімали! - просто у блакитне небо, прикрашене білявими хмарками, де вона і зникла за якісь нелічені мною секунди. Я ж був у цю мить неймовірно щасливий - і тому часу не рахував.
VII.2021
На фото ксилокопа на квітці бігнонії, ще не літає, але вже за два дні полетить
ID:
919479
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.07.2021 05:12:42
© дата внесення змiн: 14.07.2021 05:12:42
автор: Максим Тарасівський
Вкажіть причину вашої скарги
|
