Маленьке зернятко в землі у колисці
Вже знає, що паростком вийде на світ.
У кожному полі, у будь-якім лісі -
Коріння, стеблина, листочок і плід.
Степами гуляє пронизливий вітер,
Холодний, байдужий в ярах позіха.
Зерну в понівеченім ґрунті зігрітись
Ніяк не вдається. Ой, доле лиха.
Де ж тепле єднання людини і поля?
Мовчать поріділі похмурі дуби.
Чия тая примха? Чия тая воля?
Чому рід людський цей зв’язок розгубив?
Маленьке зернятко в землі у колисці
Не звикне до яду й залізних тортур.
Незряча людина, цей виродок міста
Між Матір’ю й нами будує свій мур.