Коли помирають ілюзії,
В душі прокидається пекло.
Мов після важкої контузії,
Здається, що світло померкло.
Коли помирають ілюзії,
Ми раптом втрачаємо віру
У сенс існування, дифузію
Любові, блаженства і миру.
Самотність, зневіра, розгубленість
І відчай панують у серці.
Думок плутанина й напруженість
Кружляють в шаленому герці.
У повені спогадів тонемо.
В них в"язнемо, ніби в болоті,
Бредемо безцільно і втомлено
Наосліп, утратою скуті.
А світу до мук наших байдуже.
У нього є власні турботи.
Життя нині зовсім не райдужне.
Скрізь повно лайна і сволоти.
Як виживемо, розчаровані?
Життя без ілюзій тьмяніє.
А розум, нам Богом дарований,
Уперто породжує мрії.
