Рутинність днів. Минають дні і ночі
і хочеться кудись на новий старт,
кудись далеко, може світ за очі,
аборигеном десь в Мадагаскар.
Палити вогник й жити у землянці,
вмиватися росою, слухати пташок,
прокинутись від шуму моря вранці,
нанизавши намисто із зірок.
І жити, дихати на повні груди.
Казки читати, написати свій роман.
Мій старт в мені, а мої старти всюди,
як маяки мигають крізь туман.