Оригінал:
116
Let me not to the marriage of true minds
Admit impediments. Love is not love
Which alters when it alteration finds,
Or bends with the remover to remove.
O no, it is an ever fixed mark
That looks on tempests and is never shaken;
It is the star to every wand’ring barque,
Whose worth’s unknown although his height be taken.
Love’s not time’s fool, though rosy lips and cheeks
Within his bending sickle’s compass come;
Love alters not with his brief hours and weeks,
But bears it out even to the edge of doom.
If this be error and upon me proved,
I never writ, nor no man ever loved.
Мій переклад:
116
Як має шлюб з’єднати душі щирі,
Я перешкоди не назву. Любов
Хоч зміну стріне, непідвладна зміні,
Того не кине, хто її знайшов.
Вона — це вежа над мінливим морем:
Негоди споглядає з місця, ціла.
Вона — зоря: провадить кожен човен,
Обчислять висоту, ціна ж незмірна.
Не гратись з нею Часу. Відбирає
Красу він справді, квіт її зітне,
Та плинний він. Любов же не спливає.
Вона зі світом Суду досягне.
Як раптом це не так, ще й я б довів, —
Я не писав, і жоден не любив.
Переклад 30-31.07.2020
P.S. Жермена Грір, біограф Анни Шекспір, звертає увагу на те, що в останньому рядку мається на увазі саме чоловіча любов (а не взагалі любов). У своєму перекладі я спробувала відобразити це її побажання.
