Задовільнили дефіцит –
По- справжньому сніг взяв Мадрид.
Вже леденіють ковдри білі –
З ниток пухнастих заметілі.
Мороз розчісує теж вуса
Та градуси додолу трусить.
Як справжній хімік, із води
Шліфує впевнено льоди.
Зізнаюсь, боязко безмежно
Ступити десь необережно.
Дерева шубок не тримають –
Замерзлі, дровами лягають.
Ні їхати тобі, ні йти,
У хаті краще – від біди…
Ще б хтось поповнював рахунок.
Такий січневий вже дарунок.
Ковід, локдаун і циклон –
Щось забагато злих корон:
Життя хтось втратив, хтось – роботу,
Зростають ті нелюдські квоти.
І, навіть, цвинтар сніговий
Для транспорту – від тих завій.
Благають Бога бідні люди
Лиш вижити, щоб тільки бути,
Щоб вистояти в тім житті,
Не оступитися в путі,
Де лиш Господь допомагає –
Всевишній наші біди знає.
Терпіння і свята молитва –
Незмінні в тих незвичних битвах.
Втекла, здається, вже завія,
Лишила лиш пухнасті вії.
Кущі, дерева прикрасили
Як в казці дивній… Тільки сили
Нема на шлях робота-дім,
Мороз сильнішає при тім.
Дороги – ковзанки просторі,
Сумна вже зимова «лав сторі».
Ніхто не міг спрогнозувати,
Щоб в рік Щура таке чекати:
Розумний він і досить хитрий,
Лишив і наостанок битви.
Чомусь у світі тім ведеться,
Що зле так просто не здається…
Чи мо’ настав час пожинати
Те, що не вміли засівати?
12 січня 2021
(с) Валентина Гуменюк
Слежу за Вашим сериалом, за прогнозом синоптиков для вас.КОЕ-ГДЕ приближаетесь по погодным условиям к Югу Западной Сибири (ПРИ НАШИХ ОТТЕПЕЛЯХ), а до Севера - вам, братцы, не добраться...
Чи мо’ настав час пожинати
Схоже, що не вміли, Валентинко! 
