О, летять у повітрі
живі ці картини-листочки,
Такі різного кольору
й настрою в тисячах днів;
Мов би пісні єдиної
так дорогі оторочки –
То Господь направляв і
тебе від біди боронив...
Синьоокі краї, де
тополями встелене небо,
А заграви вечірні
твій зір чарували в красі;
По весні білим цвітом
все кликало ніжно до себе
І я босий в травичці
шовковій ішов по росі...
Дар землі у мені –
почуття живиш щонайтепліші
І лікуєш від болю
розлуки з тобою в цей час.
Думи, думи мої по
цих рідних окраїнах, піші...
Невмируща і вічна
незгасна у серці свіча...
05.12.2020р.
В синеглазых краях
О, летят в поднебесье
живые картины-листочки,
Таких разных цветов и
настрое в дней тысяч вмещать;
Как бы песни единой
так дороги нам оторочки –
То Господь направлял и
тебя от беды защищал...
В синеглазых краях, где
тополями устлано небо,
Яркость зарев закатных
глаза чаровали в красе;
По весне белым цветом
все звало так нежно с потребой –
Я босой по травинках
шелко́вых к ним шёл по росе...
Дар земли во мне – чувства
питаешь теплейшие в строчках,
Да и лечишь от боли
разлуки с тобою в сей час.
Думы, думы мои по
окраинам сказки пешочком...
Так бессмертна и вечна
негаснуща в сердце свеча...
05.12.2020 г.
Авторский перевод с укр.
