В сиву кирею вдягнувся туман,
Жевріє вогник колишньої ватри,
Вся безтурботність дісталась вітрам
Й спомин щемливий розкішної айстри.
Зрідка проріжеться голос сирен,
Корба скрипуча щось скаже сусідам,
Янгол життя знов цю землю навідав,
День починається, ще один день.
Світ весь долає важкий рубікон,
Віруси лізуть у кожну шпарину,
Думка летить на малу батьківщину,
Дивляться очі святі із ікон.
Боже святий, збережи, збережи
Милий шматочок, цю дрібочку раю,
Серед багатств я собі обираю
Злато беріз, оченята ожин,
Ноти осінні пташиних рулад,
Яблуко із дідусевого древа.
Вірю, що це не – зупинка кінцева,
Осінь назвала її – «Листопад».
