Народила мати доню
Молодою,
Та й не знала, що та стрінеться
З бідою.
Дарувала доні личенько,
Красиве,
Помолилася про доленьку
Щасливу.
Ой, росла та дівчинонька,
Виростала,
І з коханим на рушник, весільний,
Стали.
Тільки мамина їй доленька
Дісталась:
Про доріженьку до щастя
Не спиталась.
– Чом же, мамо, моя ненько,
Красу дала,
Щастя донечці, хоч жменьку,
Передала б,
Бо вже личенько, красиве,
Те змарніло.
Її доленька, зрадлива,
Заніміла.
Народила мати доню
Молодою,
Та й не знала, що та стрінеться
З бідою.
Коли б щастя своє мала
Рідна ненька,
Усе б донечці віддала
Ще маленькій.
19.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
