повстаньте, всі милі панянки, озбройтеся для параду.
о, ваші імена буде покладено на вогонь.
о, якби вас було закарбовано на славній алеї слави,
чи не стали б ви всі молодими зірками естради,
щоб осявати нам шлях через ніч у пітьмі сьогодення?
о, ваші усмішки закорінилися на ваших обличчях так міцно!
можна також закарбувати торішню, позаторішню –
і взагалі всіх міс всіх міст феодальної англії.
а ви, джентльмени? боюся, я занадто схожий на вас.
та сама шкільна краватка, лиш не такі черевики.
скажи мені, друже, як ти став таким модним опудалом?
про що ти співаєш цим майбутнім зіркам алеї,
що вони верещать, вибухають, і хочуть з тобою селфі?
джентльмени, така диспозиція: вас всіх буде визнано винними.
чи поділять вашу провину ваші діти? нам треба знати,
починати чи ні карбувати вас на граніті алеї слави
glory row, jethro tull
менестрель у галереї дивився на людей.
він зустрічав усміхнені погляди в просвітку хмар
кльокання тлустих матрон та старечого зубоскальства.
спершу він вдав баладу про вічне: любов та ненависть;
співаючи, зиркав скоса; доспівавши, спостерігав.
слухачі поділилися: мирні любителі гарбузової каші
плямкали ніби ні ваші й ні наші;
панельні погоничі гуділи, мов бджоли;
вони були схожі на ледарню, що бажає назад до школи.
фабричні штатні шахраї лампочок денного світла
шкрябали свої комірці, вкриті корою бруду:
на їхніх плескатих обличчях, здавалося, раптом розквітла
стародавня тупа недовіра, притаманна робочому люду.
а люди, що звикли діяти у відповідь на подразник,
демонстрували фрустрацію, як плейбої в великий празник.
йому здавалося, він виступає на мітингу пелюшок,
що страждають від утиску й гніту з боку малих дітей.
ще він там ідентифікував гумористів одного жарту,
режисерів кіна про кіно, виробників домовин,
гравців в монополію по неділях в родинному колі,
і навіть прихованих чи й відвертих ненависників жінок.
він вклонився, покликав всю свою банду на сцену,
і сказав драматично: ось мої друзі, я їх сьогодні знайшов.
з ними я можу співати й про ненависть, і про любов.
менестрель в галереї дивився б на людей навіть у зоопарку.
потім він скинув свої окуляри, став подібним до всіх,
і закурив цигарку
minstrel in the gallery, jethro tull
ID:
890489
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.10.2020 16:35:30
© дата внесення змiн: 02.10.2020 16:35:30
автор: Alisson
Вкажіть причину вашої скарги
|
