Ти багато говориш, але я, певно, не та дівчина, що любить вухами,
Хоча усмішка, якої не бачиш, не здатна брехати,
Мурашки, що прибігли до мене з самого північного полюсу, не брешуть.
Це неправильно, страшно і занадто швидко.
В моїй кімнаті оселились думки і всі вони про тебе.
Скажи ще один раз, що це правда
І, можливо, я повірю.
Скажи ще один раз «ми»
І я відповім «так».
Ти промовляєш слова, яких я ніколи до тебе не чула.
Хотіла б зізнатись, що мені це не потрібно,
Однак я заплуталась де брехня, а де правда.
Тут небезпечно, наче ми – герої антиутопії.
Нас чекає усе або кінець всього – слава або ганьба.
Скажи востаннє, що це того варте
І, можливо, я повірю.
Скажи востаннє «разом»
І я відповім «так».
