Крізь часу пил і тьмяне скло*
вдивляюсь сторожко у світ:
що буде завтра? що гряде,
як рік мине, о цій порі?
...На мене з тої сторони,
собі шукаючи одвіт,
важкою парою очей
чужинець дивиться в імлі.
І доки я зминаю грунт,
шоб здогад зрушить кам’яний --
чим у прийдешнім розцвіте
моїх часів гіркава брость? --
в минуле звернений його
дрімучий погляд мовчазний –
узнати, як складалось те,
що з плином часу відбулось.
Ми з ним – у парі і одні,
ми супротивники – хоча
що нам ділити? Тьмяне скло?
Це наш умовлений бар’єр.
Настала довга ніч душі,
коли людина – як вовча --
спідлоба дивиться у світ
поміж насуплених химер.
Судьби суворий посланцю!
Ти – не для радості і втіх.
Що бачиш ти в сучасних днях –
сплетінні витоків-причин?
Віч-на-віч мовчки стоїмо
(ввесь світ причаєно затих),
втопивши зір у тьмяне скло
із протилежних двох сторін.
*1 до коринтян 13:12
Він знає, що буде з усіма нами, а ми цього ще не знаємо. Це -- як дивитись стару кінохроніку. Дивне відчуття! Ніби маєш перевагу, але перевага ця -- з гіркотою.
Отже філософія протистояння? Кого з ким? Я теж полюбляю філософські теми. В 2 - 4 строфах римується 4 і 8 рядки. Чому відсутня рима в першій? Можливо, все-таки верлібр? Ваше бачення протистояння мені подобається. Я сам пишу на пощдібні теми. З повагою Сергій Редька. З наступаючим Новим Роком!
Дякую за привітання! Так давно не заходила на сайт!Через скляну грань ми вдивляємось у майбутнє, а воно -- в нас, себто у своє минуле. Це не протистояння, це місце зустрічі, як буває у критичні (історичні) моменти. Щодо рими, то я пізно помітила. Нехай вже буде трохи технічно недосконале.
