і там гуляючи, я дивний спів чуваю:
то – ангели, подібні до птахів,
шкодують за людьми: без них немає раю,
а цей чувак крутий, що сам сюди забрів.
я сиджу, сушу свій порох:
думка війни виграє!
хто поводиться, як ворог,
той, по суті, ним і є.
прагнути – горе неграмотним неграм, бо
прагнуть вони агропром-прагматично:
не геть собі мета фізичної мети
не обійти, не впавши в потойбіччя,
а швидко вдалечінь метнутися, як молот,
з непритаманним виразом обличчя.
удавані мерці в моєму серці
вчинили бучу: тісно їм-бо там,
як рибкам золотим у срібному відерці,
чи у бляшанці – рибним хробакам.
я з ними не мирюся й не борюся,
а так їм всім, удаваним, брешу:
сконсолідуйтеся, – а я собі скорюся,
та вип'ю чарку з горя, ще й салом закушу.
ви дивитесь на світ, мов дамочка в люстерце;
ви думаєте: фі, який же він кривий!
та коли б світ поглянув у ваше власне серце,
жахнувся б і скривився: "дитинко, не дурій".
коли життя – вода, каміння та пісок,
на обрії з'являються аж 2 старі араби:
будь мудрим, не плекай тяжких думок
і не носи на карку невидимої жаби.
одна неврівноважена поетка
сказала: а бодай вам, читачі!
хай вам горить і свічка, і шкарпетка,
а я вам тут — не сонце уночі.
забери мої печалі, та не бий моїх свиней, –
так молився до зевеса хитромудрий одіссей, –
щось таке придумай хитро, гарно, швидко та пухнасто,
щоб і в тебе на олімпі все було, як у людей
ID:
886218
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.08.2020 22:47:58
© дата внесення змiн: 17.08.2020 22:51:38
автор: frank
Вкажіть причину вашої скарги
|
