кінцівка слова з наголосом включно називається клаузулою ( лат. clausula – закінчення )
приклад: для слова "вчорашній" це буде "ашній". таку саму клаузулу мають форми:
"безстрашній, домашній, бідолашній" тощо – ці форми й годяться для рими. я знаю ще,
та вам не скажу.
римою вважається пара слів з клаузулами, тотожними фонетично.
тотожними фонетично вважаються:
"д-т", "б-п", "з-с", "г-х", "ж-ш" на кінці слова:
"сироїд-динаміт", "хліб-пилип", "ліс-горлоріз", "сніг-сміх", "гараж-гармаш";
ненаголошені "о-у", "е-и" на кінці слова:
"близько-вовчиську", "кришити-невмите", "дядько-скоробагатьку", "дідьку-довгожитько".
примітка: як видно, "зьк-ськ" та "дьк-тьк" вимовляються тотожно.
такі рими, як
"солдати-стріляти", "палити-еліти-сюїти", "здобути-валюти", "проллється-фортеця"
вважаються точними, бо наголошені "а-я", "и-і-ї", "у-ю", "е-є"
всередині слова вимовляються однаково.
окремий вид становлять складені рими:
"сатрап-могла б", "виріб-в мирі б", "принеси-но-капустину", "але ж-принесеш" тощо
