Зима. Морози. Сильні завірюхи
Усе, наче в казці, в обіймах зими,
В повітрі кружляють, кружляють, як мухи,
Сніжинки пухнасті, мов цвітуть сади.
Не видно ні гір, десь сховались у хмарах,
Не чути зозуль й голосів солов’їв,
А тільки ворони, неначе примара,
Юрбою летять до стареньких дубів.
Маленька синичка стриба під віконцем,
Мов хоче до хати крізь шибку зайти,
А десь там, на півдні, де яснеє сонце,
Журавлі і лелеки тепло віднайшли.
Та як би не злилась зима-завірюха
І щоб не творила, хоч то їй пора,
Та скоро весна зніме з неї кожуха
І землю накриє цілюща роса.
Заквітнуть сади і луги й сіножаті,
Прилетять птахи із далеких країв,
Клепатимуть коси лелеки на хаті,
Полинуть над краєм пісні солов’їв.
