Хтось знову помітив,
людина шукає
себе,
Людина в обгортці
загорнута,
загублена сміло.
Людина ховає дарунки від Бога
й тепло,
Не справжня людина
і все прикриває
уміло.
Усе, що в людини
посходило
у душі,
Усі таємниці і справжність
у фантик
згортає.
Людина палить мости і міста
у собі
І вірші руйнує -
також
і від того
згорає.
Куди не глянь -
людина в обгортці,
багато таких,
Не справжніх
і бути собою
не хочуть
І більш не повернуть
себе простих,
Слабкі вони,
знаю,
і слабкості їх
самих точать
"Весь мир театр, и люди в нем актеры". Вот только многие, надев маску, забывают ее снять.
Отличный стих и очень глубокие мысли. Спасибо за удовольствие такое читать.