Там, де немає зими,
В царстві густої пітьми,
В далечині від скорбот
Спить безтурботний народ.
Міцно сповитий тим сном,
Всіх "небожителів"сонм.
Світом не правимо ми
Там, де немає зими.
Там не існує розлук,
Горя, страждання і мук,
Щастя, кохання, пригод,
Почестей і нагород.
Всі ми - лиш Божі сини.
І бідняки і пани,
І простаки й мудреці -
Тихі, байдужі мерці.
Тільки ти не поспішай
В Богом покинутий край.
В нетрях глибокого сну
Ти не зустрінеш весну.
Слід цінувати життя,
Щирі людські почуття.
Зрештою будемо ми
Там, де немає зими.