«Я знаю, що нічого не знаю», –
Слова не мої, їх вихопив Сократ.
Усі знання лиш рухом займаю
І викарбовую, мов ясний карат.
Я знаю, що нічого не можу
У миті єдиній своїй,
Десь програю, а десь переможу,
Розраджусь в любові твоїй.
Я знаю, що нічого не маю:
Усе, що в мене є, розвіється, мов дим.
Щось відштовхую, а щось приймаю.
Я лиш танцюю із звуком тихим, гучним.
Я знаю, що нічого не залишу
На цій прекрасній, контрастній Землі.
Я тільки мить свою сильно колишу –
І просто згасну у сивій імлі.
Я знаю, що нічого не вмію:
Усі ці навички розсиплються, мов пил.
Щось казати смію, щось – не смію.
І щось зробити стане, щось – не стане сил.
06.07.2017
