Прилетіла сіра пташка,
Сіла край вікна.
І зітхнула дуже важко...
Чи якась біда?
Що маленьку засмутило,
Поділись зі мною,
Що цей смуток спричинило,
Придало так болю?
Хтось образив тебе, серце,
А чи дні не ті?
Закохалась, може, вперше?
Розкажи мені.
Подивилась в очі пташка,
Щось сказать хотіла.
Десь взялася пташок зграйка,
Знялась і полетіла.
І розтала, ніби хмарка,
Я дивилась вслід.
Птахам теж буває важко,
Мало днів для втіх...
Чудового віршика Ви склали, пані Надіє, про пташок. У цю пору у нашому саду помітно почастішали переспіви синичок. Ото вже я з ними насвистівся. .Люблю я з ними "спілкуватись".
Оце правда, бо і в пташок зараз безліч проблем: головна-- вижити, вберегтися від сучасних господарів. Хоча вірш не зовсім про те. Людина "переводить" свій стан на навколишнє