Щоразу ідучи на ліво, а не прямо-
Гаряча пристрасть спрагою біжить.
На совісті твоїй поставить жирну пляму,
Не зможеш про́щення у неї заслужить.
Бо зради мить, залишиться моментом,
Тим дивним спогадом, хвилиною буття.
Ти слави не здобудеш і не станеш монументом.
Вона для тебе лиш поношене взуття.
А ти візьми забудь про неї вже-
Це не твоє, твоє завжди чекає.
То не твоя стежина й все навкруг чуже,
Нехай, проснеться совість й більше не блукає.
Хіба буваєш часто вдома?
Як не спитай все більше маєш справ.
В контактах є особа «Невідома».
Чому ж для неї підпис не обрав?
Та я чекатиму, чекатиму щоразу,
Прийдеш о першій, третій чи під ранок.
В душі тримаю не одну образу,
Ненавиджу тебе й твоїх коханок.
Терпітиму сьогодні, завтра зовсім трішки,
Свою брехню для неї відклади.
Не хочу бачити тебе й твої усмішки,
Ключі на столику тихенько поклади.
Живи без мене і відчуй той смак,
Коли життя по користі складеться.
Не ту обрав ти, дам для тебе знак-
Це не єдина, хто на тебе поведеться!
Чужа краса приваблює зненацька,
Все ідеально лиш буває напоказ.
Ти згодом зрозумієш, що то тільки цяцька,
Слова її для тебе як наказ.
Загадка в ній притягує казково
Лиш не надовго, це на певний час.
Як цукор манить тебе загадково
Та більше не помітиш в ній прикрас.
Вона ж залишиться не тою,
Фальшива вся, не мріяв ти про це.
Спокуса подала для тебе зброю
Бо підкупом зганьбив своє лице.
Мариночко, ти щиро пишеш про свої почуття. Дякую за відвагу, що виставляєш це на загал! В тобі є іскра Божого дару віршування. Щиро бажаю, щоб відшліфовувала грані свого таланту і вчилася писати для Божої слави
Зрада - це дуже болюче. Рана лишається в серці...
Хочеш забути, але це живе в тобі, як колюча темрява, в якій ти знову спотикаєшся і падаєш...
Я знаю ці відчуття. Бо я там була. Я це пережила. Я просила про вихід, про допомогу!!! Це було важко і нестерпно довго....
Зараз я вільна. Я простила та відпустила... Мені допоміг Ісус! Він залікував мої рани.
ЧУДОООВО! Я звичайно маю на увазі написання вірша.
Прочитав всі ваші вірші в КП.Я в захваті.У вас талант неймовірний.Звичайно у творах не все гладко ,та на початок все просто клас.
Dubova(Марина) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знаєте. не все так просто і однозначно.хоча болюче. зрада - річ страшна... важко вибирати свою половинку. часом роки пройдуть. щоби люди взнали одне одного. довіряли. цінували. любили. є захоплення. емоції. почуття. а часом доля жорстока... пишіть ще. у вас все буде добре. щасти!
Dubova(Марина) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я звичайно маю на увазі написання вірша.
