І всі ми блукаєм по грані буття,
По найтоншій межі ночі і дня,
Де цілий всесвіт і пустота
Зіткнулись в двобої за наше життя.
Хто ми й для чого в цьому світі?
Для щастя? Болю? Боротьби?
Теплом і ніжністю зігріті,
Чому ж у душах віють холоди?
Чому так легко часу течія
Розмиває в серці світла береги?
Чому любов й свобода раптом нічия
За крок до вічності й краси?
Вікторія Болібрух