Життя було наповнене тобою
Все в різнобарв'ї, сонці та дощі,
І все що в нас було, з'явилося без бою,
Так ніби милість проявили нам Боги.
Один лиш грюк дверей, загасла сигарета,
Холодна чашка кави, постіль і життя.
На смак все ніби зоряна комета,
Яка частинками іде у небуття.
І повно різних див, летять дні за днями,
Робота - дім, до інших вияв почуттів.
Але весь час я ніби мертво п'яний,
Мов зімятий, немов би почорнів.
Не пекло і не рай.
Середнє як назвати?
На тротуарах все чекаю я,
Що погляд твій посеред інших гряне
І повернеться все на круг своя.
Я кинув пити каву й сигарети
Тепер їх не виношу аромат.
Я все гортаю книгу, де поети
Коханню знаходять компромат.
Щасливих днів було не так вже й мало,
А не щасливих в безліччі років,
І горизонт я бачу лише тьмяно
У густині туманів та чужих віршів...
Світла Вам! 
