Пам'ятай це, моя дорогенька,
І читай кожного разу:
«Не вартує це твого жалю і печалі,
відпусти цю душевну образу!»
Коли не захочеш дальше ти жити,
Коли не захочеш вперед дальше йти
Захочеш ти від світу відпочити,
Бо душа стогне від самоти
Коли відчай порине у тобі,
І скажеш, собі:"Це востаннє!
Не полюблю я більше нікого
І ненавиджу слово кохання»
Та спробуй одне зрозуміти
І сприйми як черговий урок
Ти повинна дальше жити,
Забути біль і зробити крок
І хоч думаєш це нереально,
Що втратила сенс життя
Та повір, що це банально
Так опустити руки з каяття
Довіряти людям просто необхідно
І жити, іноді, "не по моралі"
Робити помилки необачно і сліпо
І відчути ноти цієї тихої печалі
