Коли ,, Поезія" то, світ твій у віконці,
А у руках нестримний олівець,
Ти можеш враз спалитися на Сонці,
Та то не значить, що уже ,,хай грець!"
Той попіл, все ще, я, мої тортури
І слід у сріблі тім, то є ще крок
Ти можеш вмить розвіяти й фігури
Побачити, і місяць, й до зірок
Злетіти, у цій фарбі є мій простір
Між сірих кольорів життя ще є
Вже стільки днів минуло і погостів
Та, сірим і дощі йдуть, Є! ОЄ!
Поезія! Вразлива, як та діва
В руках веретено, пуття і ,,сло"
Вона одна єдина, дика верба
О! Знову кудись вітром понесло
На крилах любові..
