Сонце тихо скотилось за гору;
Місяць білий заплаканий світить,
Оглядає розкидані зорі,
Тягне з озера сріберні сіті.
В них русалки заплутали коси, –
Рвуть і плутають сріберні ниті;
Ніч пливе над землею у росах,
Ніч шепоче русалкам: «Засніть же».
Максім Багдановіч
Над возерам
Сонца ціха скацілася з горкі;
Месяц белы заплаканы сьвеціць,
Аглядае бахматыя зоркі,
Цягне з возера срэбныя сеці.
Ў іх русалкі заблуталі косы, –
Рвуць і блутаюць срэбныя ніці;
Ноч плыве над зямлёй, сее росы,
Ноч шапоча русалкам: «Засьніце»
