На уроці української літератури Поліна Андріївна на домашнє завдання задала твір на тему: "В якому світі ви б хотіли жити!". Багато дітей написали, що хотіли б літати на машинах, дружити з інопланетними світами, володіти супер-силами, жити вічно, все вміти, і тому подібне...
Вчительку дуже радувало, що всі діти без винятку впорались, та коли перевіряла вже останній зошит з роботою Микити Дорошенка, була вкрай розчулена написаним. Вона не заперечувала те, що він на диво написав не про майбутнє, а про минуле...
" В якому світі ви б хотіли жити!
Я хотів би жити у минулому, бачити як створювалась земля, побувати у тім старенькім хлівці, де народжувався Ісусик, разом з ангелами співати "Засяяла зіронька на небесах, Спаситель наш Ісусик народився...".
Я хотів би із тими дітками слухати Його гарні притчі, сидіти на колінах та годинами горнутися до Його грудей, до Його Найсвятішого Серця; вчитися у Нього, іти за Ним, несміло стукати до Його хатини, заходити й вітатись з Дівою Марією та Святим Йосифом, бути на Святі вечері; хоча би місця мені не знайшлось, це нічого я б постояв; і якби батько мій мав ключі від в’язниці я би закрив там Юду Іскаріота, і не дав би зрадити Ісуса!
Я хотів би із Господом молитись та подарувати свій талісман – своє серце! Сумувати й веселитися у присутності лише Ісуса!
Я хотів би бути Його учнем, з кожним днем із вірою мужніти, всіма способами охороняти Його та найважливішим способом – молитвою. І хоч мої очі сліпли би від сліз і серце кров’ю обливалося, та я би з ним був до кінця, я б камені кидав в катів, я б палицями їх побив, лише б вони не ранили Ісуса. Заради Нього я без вагань віддав би життя! Він мій єдиний Бог!
Я б з Семеоном помагав нести такий важкий хрест, із Веронікою обтирав б Його пресвяте обличчя, я б перекисом та бинтом перемотував йому рани, і плакав від болю з Ним, що Найсвятіша Кров на землю проливається... Коли б жиди давали Йому пити жовч та оцет, я б розілляв й приніс відерце із чистою водою, а з ним і свою любов та віру у Ісусове безсмертя. Я б взяв драбину виліз до Ісуса на хрест й склавши руки, дав б йому напитись зі своїх долонь. Я б лишився із Дівою Марією та Йоаном біля Господа Ісуса.
Та саме головніше, дуже би хотів сидіти із апостолами та побачити Його прихід і разом радо крикнути: " Я хотів би Учителю Ісусе ти воскрес!" Я б так хотів пожити у той час..."
Читавши уважно це оповідання Поліна Андріївна не могла стримати сліз... Їй дуже було цікаво, як в третьому класі можливо таке написати?! На інший день почався урок української літератури, всі діти відкривали зошити й дивились на оцінки, а у Микитиного оповідання чомусь її не було... Й хоч учень написав трішки не ту тему вчителька була дуже задоволена, тому і не оцінювала це оповідання, йому нема ціни! Воно неоціненне тому що є безцінне!
