Немов крізь сон пливе той образ любий,
В цю ніч, вагітну соком беладони,
І ніч в її очах його полонить,
І усмішку з отрут її пригубить.
А впившись, знатиме пропорцію падіння,
Що сік отрут безплідний - сік уяв,
Як те, що сум вкладає серце спати,
І нудитись. З тих губ пригубить пустоту халяв.
І, випивши обман гомеопатій,
Із порожнечі вип’є пустоту,
В якій себе на гільйотині стратить, -
Дурних дзеркал.
***
І все тому, що він не сам, а з нею,
І кличе в сон, вдягаючись в хорею
Душевних мук, і фібрами у ній
Нуртує день і ніч в дрижаннях тіла,
Міцніше в’яже сутінки небес,
Змикає тінь в жовтавому промітті
Дверей. Явився дух її, однак явившись в світлі,
У морок ночі загорнувшись, – щез.
щодо змісту - п’янка солодка отрута. щось ефемерне і п‘янке, на межі сну і галюцинації... пунктуацію поправте. звороти дієприкметникові і дієприслівникові - святе я б не придиралась, якби нехтували цим систематично
Infantis відповів на коментар Ulcus, 26.01.2020 - 21:14
Зміст не вгадали. Але то я певно так написав. а на знаки дійсно мало звертаю уваги. Якщо ви знаєтесь в пунктуації то буду вдячним коли підкажете помилки. Це круто.