Ростіте, діти!
Що суттєво – я згортка,
й так повідомляю;
ростіте, діти!
Світ – комашника менше.
Але єсть я,
де це не властиве.
Ростіте, діти.
Я – це й ви, хай затопчуть усе,
та Акафіст не зможуть!
це – діти!
Ростіте, діти, – ви –
всесвітні поеми.
Ростіте.
Як ( пройшовши цей простір ) як мало
на виріст!
З прийдешніх небес –
в кожнім личкові світло;
вам «розкажуть» про мене,
ви станете проти;
ростіте, діти!!
Це прекрасно,
коли комусь нікуди дітись.
В мене кожне таке –
передсмертне.
Простіте.
Радійте, діти,
я зробив те, чого не було
і без чого не буде.
Радійте, діти,
там, куди ви зійдете
пунктиром, –
нічого не втрачено ( зорі ) –
ревальвація росту ( світло ) –
час короткий –
як втікають з вогню
до вогню –
ростіте, діти!
В ім’я Бога, дітей і поетів –
ростіте,
ростіте,
ростіте!
1981
