Боже, дякую тобі і за цю ніч. Життя - складна то
річ. Для чого нам воно дається? Нічого випадкового у цім світі
не стається. Усе своє життя шукаєм ми Тебе, Господи, та не
знаходимо. Мабуть, не тими дорогами ходимо.
Цей світ - то марнота марнот, коли думаєш лиш
чим набить живот. От, от! І на тебе, Господи, часу уже немає
і людина тебе не знає. А коли не знає - у блуд потрапляє.
Але Ти даєш нам своє Слово, живе Слово. Та ми його не чуємо,
самі мудруємо. А мудрість людська - не Божа. І дармо пильнує
Дім той сторожа. " Коли Господь та не будує дому - дарма пра-
цюють його будівничі, коли Господь не зберігає місто - дарма
пильнує сторожа" (Псалом 127).
Ох, і не просто усе! І де знайти розв"язку? Здаюсь!
Здаюсь на волю Божу, коли уже нічого доброго сама вчинити
не можу, коли у темряві днів своїх ходжу, не можу ради в житті
цім дати і не знаю як поступати.
Та знаю молитву " Отче наш". І її промовляю повсяк-
час і... поступаюся місцем у своїм житті Господу. І уже не моє
"Я" творить це життя. " Господи - ти пристановище і захист мій,
Бог мій, і я уповаю на Тебе..." ( Псалом 90).
Виведи нас із суцільної темряви, щоб ми побачили
Господи, твоє Світло і в глибині своїх сердець пережили таємни-
цю Різдва, народження Божої Любові.