Показала всім характер,
Налякала всі підряд.
Так! Зима - це справжній майстер,
А тепер лягла поспать.
Їй нема до того діла,
Що туман вже з"їв сніги.
Вона добре розуміла:
Мало в нього все ж снаги.
А навколо сонно, тихо,
Не чекать би знов біди.
Завірюха ледве диха,
І від неї лиш сліди.
Я дивлюсь - навколо сіро,
Ні зима і ні весна.
Знову снігу захотіла,
Хай квітує білизна!
По снігу сліди узнаю,
Крок за кроком...Знову ти?
Обережно обминаю...
Мерзнеш ти чого? Ввійди...
Чудова лірика Надійко! Гарно ,красиво передали сьогодення,Зима вдяглася в інший одяг...Удаючи в собі той образ...Що здатна все перенести, що зможе спати й хугу нести...То все під настрій,так сказати... Вважає зарано зібрати сили й політати...
Не вірш - одна насолода.
А олсобливо останній стовпчик.СУПЕР!!!
Щастя Вам Надійко, натхнення, і нехай сліди ведуть не тілдьки під вікно, нехай вони ведуть у хату.