Геть в батька сива голова,
і геть не торопка,уже хода.
А інше, не змінилося нічого,
такий веселий і такий,же норов.
Роки пройшлися,по його життю,
і мали у собі,радість й суєту.
Обійму його і випємо чарчину-
як за батька і просто,як батько з сином.
Згадаємо роки,дитячі молоді,
коли любив поспати у батька на руці.
Коли велосипед,подарував і коли сварив-
тепер я зрозумів,що відчував і як любив.
Спасибі за турботу й,що ти в нас є-
і вибач,що не завжди розуміли,ми тебе.
Тільки тепер,у нас як,народились діточки,
що таке батько,відчули з братом на собі.
Тож всі піднімемо,бокали до гори,
і скажем-за вас наші батьки.
Матусі милі і строгі наші татусі,
ви,для онуків,наймиліші у світі-бабусі й дідусі.
