Зустрілись. Покохали. Сивина.
Давно гніздо звели. Дорослі діти.
І раптом в хаті виросла стіна,
Від неї діти почали сивіти.
Чому у них ця виросла стіна,
Чому святе в них стало безкоштовне?
Коли прийшла у скроні сивина,
То біс в ребро залізти чомусь прагне.
І замість сонця - проливні дощі,
Зник затишок, що панував у хаті.
По хаті – вітер, крики, мов сичі,
Нема пробачень… Двоє і пихаті…
Якби змогли зібратись за столом,
Роки вернути, де було кохання.
То пісня полетіла б над селом
І ця стіна була б для них остання.
