і віє вітер,громовиця б*є,
ось,ось і буря-дощ буде.
Вітер дерева,гне до землі,
і небо полонили хмари дощові.
Усі в страху-буде біда,
що вітер не зламає,понесе вода.
Страх переповнив людські душі,
які бояться жить в розрусі.
І свище вітер,дме,що сили,
страхи геть душу полонили.
Що буде,як буде і коли це все,
який від цього результат буде.
Одні радіють-дощ буде,
вода в криницях підійде.
А інші, не звертають уваги на це все,
їм все рівно,що буде,коли буде і де.
А в той час,вітер хмари розігнав,
нічого не зробивши,тільки голузки наламав.
У всіх надії зникли,як бульки на воді,
до чого я-до того,що так буває і в житті.
