ТИ БАЧИВ ОЧІ НЕБА
О, поглянь,друже яка зоряна ніч казкова?!...
Білолиций ,лицар місяць вийшов сюди.
О ,літо,-ти пора блаженна веселкова!
Розсипаєш ,мить щастя із зірок золотих.
Ти,бачив ,очі неба над блакитним морем ?...
Як сонце сходить над горизонтом на межі.
Послухай, як чаїно плаче ніч...дихає болем...
І Хоче ,розказати ,про страждання землі.
Я ,люблю , як пахне матіола літній вечір
І білосніжну цвіт липи у зеленім гаю.
Розпустила ніч панянка крила лелечі
Заглядає ,у водицю люстерко на красу.
До півночі,щебече соловейко у раю...
Слухаю, спів пташиний під зорепадом.
Милуюся ,краєвидом пейзажу у розмаю.
Насолоджую,свої уста вишнею у саду.
Літечко ,зігріває кожну квіточку у полі.
Голуб ,до голубки воркує... квітне, земля...
Відзеркалює, зіронька світи неозорі...
Смакую ,солоденьку грушу радіє душа.
М .Чайківчанка.
