|
Втопилась зірочка,в ставку нічному,
і місяць човником,пливе,по ньому.
Ставок як дзеркало,показує усе,що є-
місяць,зірки і все небо нічне.
Нічне повітря,чистотою аж пянить,
і птах у далені,десь рідко прокричить.
Стара верба,що коси омочила у ставку,
гілками ловить в ньому, зірку чарівну.
І дивлячись,на цей казковий світ,
шукаю-а де тут,той казковий кіт.
Який співає і казки чарівні говорить,
бо у красі такій казковій,повинен він по дереву ходить.
А вдивляючись у цю,нічну красу,
радію,що бачу наяву,бо у казці цій живу.
Гавкіт собак,тільки нагадує мені-
не казка це,то все твої буденні дні.
Я посміхнуся і стане легше на душі,
бо це мій край,що потопає у красі.
Тільки потрібно,це побачити у ньому,
любити рідну землю-серцем і душою
ID:
854708
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 14.11.2019 18:11:53
© дата внесення змiн: 14.11.2019 18:11:53
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
