Наче по лісу,брожу в своїх думках,
і в цьому лісі,є усе-є радість й страх.
А путівник у цьому лісі,мої мрії,
вони освітлюють цей ліс промінчиком надії.
Буває темно в лісі,туман повсюди,де неглянь,
але іду, ступаю я на осліп і без ваганнь.
І дощ своїми капельками,топить душу,
хоч тяжко іти,але іду-буває,протягую на перед руку.
Хоч знаю, в цьому лісі я один,
до цього лісу ,у своїх думках я звик.
Але надію маю,хтось руку подаси,
і скаже тихо- ходи допоможу,не бійся, іди.
А ще у цьому лісі,сонечко теж сяє,
не завжди,але таке часто буває.
І ліс цей у зовсім інших кольорах,
показує життя моє,в моїх думках.
Можливо я не так,щось тут сказав,
але я точно знаю-кожний у цьому лісі побував.
І мандруємо по цьому лісі, все своє життя,
і ці слова доказують-таке наше буття.
Гарно! Ліс в любу пору року приваблює...Успіхів Вам! 
