|
Вони хотіли жити,геть усі-
і ті,що героїчно померли на війні.
В душі не було сумнівів,щось про життя,
бо знали,за спиною,Батьківщина і сімя.
Фашизм-могучий ворог був,у ті роки,
але сильнішими були,наші бабусі діди.
Мій дід був простаком,з села,
але пізнав на собі,що таке війна.
Розповідати про війну,не завжди він хотів,
та з того,що сказав я зрозумів.
що горя більшого немає на землі,
ніж прокляту війну,відчути на собі.
Дід інвалідом повернувся з клятої війни,
і нагороди бойові,вручені йому були.
Та дід завжди,всім говорив такі слова-
життя ось нагорода над цінна.
Тож і тепер,коли в Україні йде війна,
я досить часто,згадую його слова.
Ще дивлячись сюжети,сучасного воєнного буття,
за хлопців,що тепер в окопах,болить душа.
Коли забудемо,що таке війна,
в наш дім і наші долі постукає вона.
Не памятаю,не можу пригадати,чиї це є слова,
але він точно це все знав- а ми забули,тому вона й прийшла.
ID:
854267
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 10.11.2019 17:35:16
© дата внесення змiн: 10.11.2019 17:35:16
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|