Туман низько стелиться,
Та й губиться по ярах.
Поміж гір ховається,
Розсівається в лісах.
Змійкою в"ється стежина,
Вгори по ній я спішу.
Знаю, що виглядаєш,
То наче на крилах лечу.
Хата твоя дерев"яна
Високо в горах стоїть,
Біля неї криниченька.
З неї буду воду пить.
Тумане, сизизий друже,
Не застилай мені шлях.
Бо дівчина чекає,
То будуть очі в сльозах...
Дівчина виглядає,
Свого зору не відірве.
Холод душу огортає,
Прийде милий, чи не прийде?
Дівчина виглядає,
І серце б"ється, як птах.
Уже вечір наступає,
Зоріє чумацький шлях.
А коханого ще немає,
Голубі очі в сльозах.
З імли постать виринає...
І ясне світло в очах.
З неба місяць заглядає,
І радіє за обидвох.
Туман низько стелиться,
Та й губиться по ярах.
Поміж гір ховається,
Розсівається по ярах...
Гуляли вечорами. 
А тепер із хати не виходять. 
kk: 
Ото були роки. 
