Спорожніла миска з-під вареників валялася попід колодою на давно закинутому жидівському кладовищі. Там лежали порожні пляшки, розбита банка якогось місива...Видовище потворне, але іду через цей горбок-так швидше.
Спішу додому після примусового збіговиська ні про що, яке називалось педрадою. Ще здалеку виднівся вогник запаленої свічки у дитячій кімнаті. Знову вимкнули світло. Дівчата самі...Чимдуж біжу знайомими стежками, а в голові знаки питання- тривожні,сірі.
Перепиняє п'яний сусід:" Іди, забери там свого"... Але, яке забери? Бичара напилася і свинею лежить в багнюці... - Дякую, але це- не моє.
Дівчатка зраділи моїй появі і , перебиваючи одна одну, з широко розплющеними очима переповіли, як тато пригощав у хаті своє зборисько. А коли вимкнули світло, свинобригада рушила на "природу", залишивши безлад.
В квартирі дійсно було, як після погрому: підгорнуті доріжки заплямовані брудними черевиками, всюди- на столі, під столом, в раковині мийки- купа немитого посуду. В хаті накурено. І сморід перегару з цигарковим димом не давав дихати.
У ванній кімнаті запінилася щойно напущена водичка. Мильні бульбашки розлітаються і лопаються, торкаючись ліхтаря на батарейці. Дівчатка повеселішали, хлюпаючись в пахощах трояндового мила.
Наче змагаючись за першість в перегонах ,роблю все і відразу -провітрюю помешкання, мию посуд, підмітаю, мию підлогу, мокрою щіткою чищу бруд... Загорнутих рушниками малих по черзі кладу в ліжко. - Не бійтеся, я скоро прийду, - цьомаю їх, перечіпляю ввімкнений ліхтарик і щезаю на мить з пакетом огидного сміття.
За що мені оце? Як можна було не розгледіти цих бридких звичок ? Це не з'явилося хто зна звідки. Це сформувалося за роки - методично, з дитячого споглядання за поведінкою дорослих ( часто таких рідних та близьких). Це з'явилося за передумови попущення безвідповідального ставлення до себе самого, розгулу розбещеності того оточення, яке в міру свого недорозвитку, прагне заповнити нішу неспроможності на забуття...
Глибока ніч..Дівчатка міцно сплять Прилягла поряд з ними- від розхитаних нервів не спиться. Де воно лазить?.. Встаю, одягаюсь. Пройшлася найближчими місцями можливого перебування вже далеко не коханого чоловіка. Але жевріюча надія і впевненість у своїй перемозі у війні з цією бідою давала сил.
З'явилось світло. В освітлених вікнах поодиноко заповнювались темрявою сонної ночі. Тільки вагончики барижень, які слугували за кафе, відкривали нове дихання відвідувачам хрипами шансону.
(Далі буде)
добре є. хороша річ. гарний виклад. Натхнення вам! 
