Кицю, кицю! – заспокойся!
Не кидайсь під ноги!
Бо ступати через тебе
Не завжди є змога!
Ще наступлю ненавмисно
На маленьку лапку,
Будеш тоді верещати
Від страждання тяжко.
Не слухає, сновигає,
Та встає на дибки:
Її носик відчуває
Свіжий запах рибки!
Це мій татко, цього ранку,
Був на риболовлі
І привіз додому рибки
Два відерця повні.
Взяв татусь велику миску,
Влив туди водицю,
Напустив живих рибинок –
Веселити кицю!
Киця підійшла до миски:
Суне лапку в воду.
Потім дригає щосили,
Дає назад ходу.
З іншого заходить боку
На задні зіп’ялась
І вдарила по рідкому,
Аж сама скупалась!
Потім влізла сама в миску
(Вода – по колінця!)
І гайда ганяти рибку
Попід самі вінця!
Вода летить на всі боки,
Сміємось, - до болю!
От що значить, коли дати
Киці риболовлю!
Мама, правда, запитала:
Гарно вам сміятись,
А хто буде оцю воду
Потім витирати?
Я кажу: не лайся, мамо,
Витру я водицю!
Краще з нами помилуйся
На веселу кицю!