Там, де на скелі викарбувано райске яблуко,
солодкою рікою розлилось бажання.
Де Еверест розпався на частинки,
і їх вершини залило гарячим шоколадом,
де вчора промені в кінці тунеля мерехтіли,
в оазі сплять два виснажених тіла.
Таємний затишок для них. Там склали крила.
Від галасу...в безлюдну тишу...на мить... втекли вони.
Блаженно так!!! "Мить зупинись навіки",
ваганнями не сполошити би солодкий сон,
і бліки від ранкової роси техесенько шепочуть:
"тримай, тримай, не відпусти"... так близько...в унісон.
